Пероноспороз та інші проблеми соняшнику
Травневі дощі були як манна небесна. Однак манни було забагато. До того ж прийшла спека, а потім друга хвиля опадів, а за ними – приморозки. Довгоочікувана волога допомогла піднятися кукурудзі й озимій пшениці, однак у той самий час на ріпакових полях ситуація стрімко погіршилася, очевидної загрози грибкових захворювань зазнали і соняшникові площі. Поділитися своїм баченням цих ризиків ми попросили відомих експертів Віктора Карбівського, генерального директора «Лімагрейн Україна» та Дениса Каназірського, продакт-менеджера з розвитку гібридів соняшника цієї компанії.
Віктор Карбівський: Дощ у травні – це золотий дощ, та ще й після такої посушливої зими. На більшості пшенично-кукурудзяних площ ситуація значно покращилася й ми оптимістичніше дивимося на їх урожай. Однак похолодання між дощами, хай і короткострокове, дещо негативно вплинуло на ріпак і на пшеницю.
– Поговоримо про соняшник. Скільки б на цю культуру не кидали списів, вона лишається бюджетоформувальною. Якою ви бачите ситуацію наразі в полі?
Денис Каназірський: Кожного року грибкових захворювань менше не стає, навпаки, вони збільшуються, іноді за певних умов – ледь не в геометричній прогресії. Це пов’язано з багатьма факторами – перенасичена сівозміна, великі площі посіву, нестача механізаторів та техніки-що змушують часто ризикувати зі строками посіву щоб встигнути схопити вологу та отримати сходи, частково зі змінами земельного банку-коли кожного року додаються площі з невідомою історією сівозміни, збільшення земельного банку. Не завжди новий власник достеменно знає ситуацію щодо свого нового поля й може посіяти соняшник там, де цього не варто було б робити, тож провокується спалах захворювань.
Нестача механізаторів у воєнні часи є проблемою, на жаль, повсюдною. Соняшник – профільна культура, яка займає як мінімум 20% сівозміни в господарстві, а в деяких 40% і навіть за 50%. Тобто цю культуру треба вчасно посіяти, а коли елементарно не вистачає механізаторів, ти не встигаєш втрапити в оптимальні терміни, тому доводиться сіяти завчасно, аби вхопити вологу. У нас зима була дуже посушлива й на весні в багатьох регіонах почалися суховії, які висушують верхній шар, тож часу для сівби й отримання сходів залишалося дуже мало. Тому господарства ризикували, починаючи сіяти раніше, навіть у непрогрітий ґрунт, що не рекомендує класична агрономія. Однак практика диктує ризикувати. Й це менший ризик, ніж чекати.
А після цього настає ще один ризик – повернення холодів. Що й трапилося цього року при сівбі соняшнику. Як мінімум орієнтовно третина площ «квітки сонця» потрапила під шквал приморозків. Я переконаний, що загалом по Україні не знайдеться жодного поля, якому б не дісталося один чи два приморозки. Це дуже негативно вплинуло на стан посівів. Рослина на ранніх етапах опинилася в стресі, а це – фізіологічний збій, зниження імунітету. Тим паче, якщо вона не стійка проти певного захворювання, для збудника якого настали сприятливі умови.
– Ми підійшли до головної небезпеки нинішніх соняшникових полів – пероноспорозу, так?
Денис Каназірський: На сьогодні ситуація в країні з розвитку пероноспорозу склалася критичною. Я б навіть сказав, такою, що загрожує продовольчій безпеці. З вікна автомобіля соняшник радує, однак якщо вийти з автівки й попрямувати в поле, то куди й подінеться це піднесення. Побачите від 10 до 30% уражень, що нерідко загрожує пересіванню площ. Якщо у вас відсоток уражень більше 25% і ще є час пересіяти, треба це робити. Я вже не кажу про ураження 50–60% і більше.
Збудник гриба, котрий провокує це захворювання, зберігається в ґрунті до десяти років, а в нашій сівозміні соняшник повертається на одне й те саме поле через чотири роки максимум, у деяких регіонах – через рік, а десь і щороку його сіють у світі.
Інфекція накопичується, акумулюється й, коли настають сприятливі умови, як нинішнього року, – відбувається спалах уражень. Маємо пам’ятати, що несправжня борошниста роса або пероноспороз може розвиватися й на бур’янах: на тій самій амброзії, якою всіяна вся Україна, на нетребі звичайній, на низці інших бур’янів, що ростуть на узбіччі поля. Я вже не кажу про падалицю соняшнику в полі.
Також не забуваємо про «соняшникові шляхи», коли в липні місяці по всій країні зацвітає соняшник уздовж автошляхів який випав з вантажівок – це є найдовше соняшникове поле в світі.
Це теж природний розсадник і несправжньої борошнистої роси, і того самого вовчка соняшникового. Не забуваймо про комбайни та агрегати, що мігрують із регіону в регіон, надаючи допомогу в збиранні та обробці грунту. Вони поширюють полями й падалицю і вовчок, й патогени.
